Формування пізнавальних інтересів у молодших школярів

Шляхи формування пізнавальних інтересів молодших школярів у навчальній діяльності.

Дитина стала першокласником. Для неї починається нове життя. Воно повинне бути цікавим, змістовним, приносити радість, задоволення. З чого почати? Адже у шестирічного малюка стільки запитань!

 «Дитина від своєї природи, - писав В.Сухомлинський, - допитливий дослідник, відвідувач світу. Так нехай же перед нею відкривається чудовий світ у живих фарбах, яскравих і тремтливих звуках, у казці й грі, у власній творчості, у красі, яка надихає її серце в прагненні робити добро людям. Через казку, фантазію, через неповторну дитячу творчість – певна дорога до серця дитини.

 Від шестирічного першокласника до випускника початкової школи велика відстань, яка об’єктивно змушує вчителя постійно обдумувати, як найповніше врахувати вікові та індивідуальні особливості дітей. Якщо у 6-річних першокласників домінує ще ігрова мотивація у навчанні, бо вони є близькими до дошкільників, то наприкінці початкової школи діти вже виявляють риси молодших підлітків.

Діти шостого року життя здатні аналізувати, узагальнювати, набувати конкретні знання. Тому важливо включати їх у пізнавальну діяльність, яку стимулюють запитаннями, завданнями, роботами в групах.

   Молодший шкільний вік, як ніякий інший етап шкільної освіти, багатий своїми ресурсами, які треба вчасно виявити, підтримати і розвинути. Основи багатьох психічних якостей школяра закладаються саме в цьому віці. Молодших школярів відрізняє сильна пластичність і вразливість психіки, їхня готовність сприймати і наслідувати, випробовувати себе, довіра до батьків, учителів, надзвичайна природна допитливість і емоційність. Все це створює унікальні можливості для повноцінного виховання, навчання і розвитку дітей цього віку.

   Сучасна початкова школа покликана виявляти і розвивати здібності учнів, формувати уміння і бажання вчитися. А реалізувати ці завдання можна на основі формування пізнавальної діяльності молодших школярів.

   Пізнавальна діяльність відіграє важливу роль у розвитку розумової обдарованості.

Уміння щось побачити, здивуватися, захопитися, захотіти негайно зрозуміти, що, чому і як відбувається, знайти в собі сили, щоб відшукати відповідь на ці запитання, не відступити перед труднощами, а, діставши відповідь, знову прагнути вперед, у незвідане, - все це разом узяте, і є пізнавальний інтерес. Інтерес емоційний, він дарує радість творчості, радість пізнання, він міцно пов'язаний з гостротою сприймання навколишнього світу, увагою, пам'яттю, мисленням і волею.

   Необхідна умова шкільного навчання - це розвиток пізнавальної діяльності школярів. Пізнавальна діяльність полегшує і прискорює розумову реакцію.

   Діти люблять все пізнавати. Батьки, вчителі спостерігають, що вже в дошкільників яскраво виражена потреба пізнавальної діяльності. Безкінечні "Що це таке?", "Як?", "Чому?", "Чого?" вилітають з уст "маленького дослідника". Пізнавальна діяльність притаманна всім здоровим дітям. Важливо не погасити, не зруйнувати це природне багатство, а зміцнити, розвинути.

   Відомо, що дитина приходить до школи з великим бажанням навчатися. Перші дні перебування в школі викликають великий інтерес у дітей: їм дуже цікаво слухати розповіді вчителя, виконувати та розв'язувати різні завдання. Проте з часом у деяких з них прагнення до навчання поступово згасають або й зовсім зникають.

   Як пробудити в учнів допитливість і цікавість - це питання турбує кожного вчителя.

   Працюючи над цією проблемою, необхідно звертати увагу на умови і шукати шляхи формування і розвитку пізнавальної активності молодших школярів.

   Істотну роль у формуванні розвитку у школярів інтересу до навчання відіграють їхні потреби (у пізнанні, діяльності, спілкуванні, самоствердженні).                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         

   З приходом дитини до школи потреба в самоствердженні виявляється в бажанні посісти належне місце в класному колективі, відігравати помітну роль серед однокласників, товаришів. Якщо згадана потреба задовольняється, учень відчуває втіху, що посилює інтерес до навчальної діяльності. У тих випадках, коли потреба у самоствердженні не реалізується, це викликає у дітей негативні переживання і відповідні їм форми поведінки: підвищену вразливість, упертість, замкнутість, емоційну нестійкість тощо.

   З перших днів навчання потрібно організувати в класі творче, духовне колективне життя, в якому діяльність кожного учня дарує йому радість активного пізнання, сповнює щастям спілкування з ровесниками.

   Організація такого колективного життя передбачає, щоб кожен учень сприймав колектив як сферу вираження самого себе, як поле, де найповніше можна самостверджуватися, а це, у свою чергу, є вагомим фактором формування пізнавальної активності першокласника, його інтересу до навчальної діяльності.

   Отже, інтерес до навчальної діяльності істотною мірою залежить від особистісних якостей учня, його основних життєвих потреб і прагнень.

    За своєю природою інтерес не є вродженою властивістю особистості, він виникає не сам по собі, а обумовлений впливом на людину навколишньої дійсності, тобто носить соціальний характер. Різноманітність предметного світу, в якому живе людина, викликає у неї різні інтереси, розвиток і формування яких відбувається в процесі різних видів діяльності: ігрової, навчальної, трудової, громадської.       Характерними особливостями інтересу є: його усвідомленість, емоційність, особлива вольова спрямованість до пізнання.

   З вступом до школи інтереси дитини переключаються поступово з ігрової діяльності на учіння. Спочатку інтерес виникає до всіх видів навчальної діяльності, згодом він починає диференціюватися. У молодшому шкільному віці інтерес до процесу діяльності змінюється інтересом до її змісту, інтерес до фактів – інтересом до елементарних узагальнень, з’ясувань причин, закономірностей ( від опису до пояснення). Підвищується інтерес до творчої сторони роботи.

   Формування пізнавального інтересу на різних етапах вікового розвитку має свої особливості. Так, у молодшому шкільному віці він характеризується досить виявленим емоційним відношенням, обумовлений зовнішніми факторами, не завжди локалізований, що залежить від навчального досвіду учнів, розвитку процесів мислення.

   Пізнавальний інтерес серед пізнавальних мотивів є керованим і найзначнішим. Він притаманний усім компонентам навчально-пізнавальної діяльності, перебіг якої охоплює чотири етапи: сприйняття і розуміння отримання інформації; осмислення та запам’ятовування; застосування; контроль і самоконтроль .

   Загальний інтерес до школи у школярів послаблюється, коли вони зустрічаються з першими труднощами, бачать успіх товариша і свої невдачі. Тому кожен урок має бути по-своєму привабливим, емоційним.

   Для підтримки пізнавальних інтересів надзвичайно важливо стимулювати емоції, інтелектуальні почуття. Їх потужним джерелом є емоційність навчального змісту.

   Пізнавальний інтерес починається з елементарної цікавості. Потім він може перерости в звичку до систематичної праці. Але ця звичка може бути сформована при наявності системи впливу на учня всіма можливими засобами в середині школи, позашкільних закладів, сім’ї.

   Процес розвитку пізнавального інтересу учня згідно дослідження Т.Шамової включає ряд етапів.

   Перший етап – цікавість, природна реакція дитини на все нове або неочікуване. Вона спрямовує увагу учнів на розгляд навчального матеріалу, але не переноситься на інший навчальний матеріал. Цей рівень прояву пізнавального інтересу має нестійкий, ситуативний характер і визначається наступними ознаками: учнів притягає зовнішня сторона вивчення предмету, вони не прагнуть до самостійного нагромадження знань, мають низький рівень усвідомленості матеріалу; негативно ставляться до робіт творчого характеру, не цікавляться результатами своєї діяльності, в додатковій літературі бачать лише факти і яскраві ілюстрації.

   Другий етап – зацікавленість, допитливість, характерними ознаками є: учні проявляють бажання краще розібратися в предметі, що вивчається, зрозуміти його сутність, призначення; вони активні на уроці, задають запитання, з задоволенням виконують додаткові завдання, читають додаткову літературу. Проте допитливість не поширюється на весь навчальний предмет. При вивченні іншої теми, інтерес до предмету може пропасти.

   Третій етап - глибокий пізнавальний інтерес, при якому учень розуміє структуру, логіку курсу, методи пошуку і доказу нових знань, його захоплює сам процес добування нових знань, самостійне розв'язання проблем надає задоволення допитливість. Рівень глибокого пізнавального інтересу характеризується такими ознаками пізнавальної діяльності учня.

   Відомо, що приємніше вчити тих, хто хоче вчитися, хто відчуває задоволення від навчальної праці, хто проявляє інтерес до знань. І навпаки, важко вчити тих, хто не відчуває бажання пізнавати нове, хто дивиться на навчання, на школу як на важкий тягар і чинить опір старанням вчителя, вважає

Л. Шушора.

   Пізнавальний інтерес впливає на поведінку учня, на становлення його духовної і інтелектуальної сфери, розумові, морально-етичні і комунікативні здібності. Це, в свою чергу, забезпечує формування творчої особистості учня початкової школи, інтереси якого до пізнання дійсності чинять суттєвий вплив на його становлення; обумовлює ефективність уваги, пам’яті, свідомості, прояву позитивних емоцій, волю; сприяє творчій самореалізації і духовному самовдосконаленню, розвитку пізнавальної активності.

   Розвиток  пізнавального  інтересу, як однієї із якостей особистості молодших  школярів, є результатом, і умовою успішності навчання. Важливими чинниками цього процесу є новизна змісту матеріалу, що вивчається, і сам підхід до його розгляду, емоційна привабливість навчання, творче використання вчителем програмового матеріалу, самостійність учня. Щоб мати можливість знайти себе у житті, школяр повинен бути здатним адаптуватися до різних ситуацій, самостійно визначати напрям дії, бачити шляхи вирішення проблеми, творче мислити. Тому і розвиток пізнавального інтересу в учнів є одним із важливих завдань навчання.

  Одноманітна, тривала, нетворча робота послаблює концентрацію уваги. Тому необхідно,  особливо у молодших класах, застосовувати різні види і форми роботи. Необхідно мати на увазі, що тривале слухове зосередження є більш виснажливим, ніж зорове.

  Відомо, що довільна увага пов’язана зі спрямованістю особистості, тому вирішальне значення у її вихованні має формування інтересів, виховання волі здатність привчити до систематичної дисциплінованої праці.

  Звичайно розвиток уваги залежить від багатьох чинників: здоров’я дитини, морально – психологічного клімату сім’ї, типу  особистості тощо.

 Найчастіше причиною відставання учня в школі є несформованість пізнавальної діяльності, слабкість пізнавальних процесів, відсутність мотивації.

Як навчити кожну дитину самостійно вчитися? Як сформувати її пізнавальні інтереси, активне ставлення до навчального процесу? Ці питання хвилюють кожного вчителя. Але не менш важливо уникнути психічних та фізичних перевантажень школярів. Тут добрим помічником може стати гра.

Ще К.Д.Ушинський радив застосовувати ігрові моменти в серйозній праці учнів. Тоді й процес пізнання йтиме продуктивніше, а самі знання стануть захоплюючими.

Гра корисна тоді, коли органічно переплітається з серйозною, наполегливою працею, тобто вона повинна не відволікати уваги від навчання, а спонукати до інтенсивної розумової праці. Така гра робить працю привабливішою і цікавішою. Стає бажаним те, що дитині важко дається, допомагає переборювати труднощі у засвоєнні навчального матеріалу.

 На уроці доцільна та гра, яка залучає до пошуку, винахідливості, збуджує бажання перемоги.

У початкових класах поступово із надр ігрової діяльності визріває і в основному формується навчальна діяльність як інструментальний засіб, яким дитина обов’язково повинна оволодіти саме у початкових класах.

Надзвичайно важливо саме з перших років навчання цілеспрямовано і систематично впливати на виховання і розвиток конкретних якостей дитячої особистості, формування навчальних і соціальних умінь. При цьому слід позбутися вузького функціонального підходу до оцінки якості початкової освіти лише через навчальні досягнення учнів (знання, уміння й навички засвоєння вимог програми).

Від того, як молодший школяр сприймає вчителя, залежить його ставлення до школи і до навчання. Ш.О.Амонашвілі привертає увагу до того, що навчаючи і виховуючи, вчитель залучає дітей до матеріальних і духовних цінностей минулих поколінь. Але як це прилучення відбувається? Вчитель є посередником між дитиною і цими поколіннями, і лише через нього діти пізнають дійсність. І це «через» означає, що різні цінності, знання, морально-етичні норми не доходять до дітей  у стерилізованому вигляді, а несуть у собі особисті риси вчителя, його оцінки, ставлення, його світогляд. Гуманний педагог, прилучаючи дітей до знань, одночасно передає їм свій характер, постає перед ними як зразок людяності.

Якщо вчитель будує кожний урок як урок мислення-спілкування, де істина постає як суперечка про істину, тобто як проблемно-пошуковий діалог, то робить процес навчання не нав’язливим, майже непомітним: освіта стає переважно самоосвітою, виховання – самовихованням, розвиток – саморозвитком.

Розумова праця вихованців – дзеркало розумової праці педагога. Дай дитині справу і отримаєш діяльну, мислячу людину. Знання не засвоюються, якщо педагог прагне гранично полегшити розумову працю своїх вихованців. Знання засвоюються там, де вони стають для дитини чимось своїм, що зачіпає власні думки, почуття, спонукають до пошуків, які породжені власними потребами. Адже засвоєння – це активне думання, міркування над фактами, дослідницький підхід до речей, предметів, фактів, явищ.

Навчання та виховання юних громадян будь-якої країни світу неможливо уявити без упровадження гри та ігрових технологій. Дослідження переконують: гра використовується з навчально-пізнавальною, розвивальною і розважальною метою. Вона – один із найефективніших методів навчання, що максимально активізує інтелектуально-практичні та творчі можливості індивіда.

«Давайте пограємо!» - як часто ми чуємо це прохання від своїх дітей. І скільки радості вони отримують, коли ми погоджуємось хоч на декілька хвилин робити те, чого вони бажають. Гра є важливим фактором виховання розумової, пізнавальної активності учнів, а особливо першокласників.

Навчання повинно бути цікавим, яскравим, емоційно-образним. «Нудні уроки тільки й можуть, що викликати ненависть до викладача і до того, що викладається» (Ж. Ж. Руссо);

   Урок – це райдуга, веселка, що підтримує пізнавальний вогник інтересу. Він може збудити почуття радості, захоплення, якщо творчо використовувати на ньому педагогічне надбання класиків, елементи передового педагогічного досвіду, інноваційні технології.

Для підтримання пізнавальної активності дітей у своїй роботі використовую багато ігрового, роздаткового матеріалу, таблиць, малюнків з різних розділів програми, доступних і цікавих для учнів.

Відкривши Буквар, дитина хоче читати. Та за хвилину їй вдається прочитати лише 6 – 10 коротких слів. Така праця для неї надто складна і ніяка похвала вчителя, ні велике бажання «навчитись читати», «бути хорошим учнем» та інші мотиви не діють. Метод лобової атаки – «читай!» - зовсім нічого не дасть. Навчальна позиція в учня ще не склалася. Задоволення від читання він не одержує. А прищепити любов до книги допоможе гра.

Навчальний предмет «Читання» - багатофункціональний. Під час читання формуються ставлення дитини до навколишньої дійсності, її громадянська позиція, значною мірою задовольняються пізнавальні інтереси молодшого школяра.

Недосконалість навички читання впливає на формування інтелекту, інтересів та пізнавальних здібностей, на якість навчальної діяльності, духовну сферу.

   Зміст навчального матеріалу 1-4 класів з читання часто дає змогу створювати завдання з елементами проблемності.. Самостійна робота на уроках читання є складовою частиною процесу пізнання. Щоб активізувати роботу думки учня, краще розвинути пізнавальну діяльність я застосовую різні види напівсамостійної і самостійної роботи (відповіді на запитання вчителя, постановка запитань самими учнями, різні види читання). Правильно організована самостійна робота вчить дітей спостерігати і уявляти, запам'ятовувати і порівнювати, вчить виділяти головне і другорядне.

   Пізнавальна діяльність учня на уроці сприяє розвитку пам'яті, мислення, уяви, сприймання.

   Пропоную таке завдання: - Зараз я, наприклад, читаю один раз невеличкий текст. Дітям пропоную запам'ятати і дати письмово відповіді на 2-3 запитання.

   Хороший результат і задоволення дітей на уроках читання приносить нетрадиційна форма вивчення віршів напам’ять – читання з витертими словами. На дошці записується вірш, діти читають його декілька разів. Потім з вірша витираються слова поступово до тих пір, поки не витреться весь вірш. Діти читають з витертими словами вивчивши запис напам’ять. В тому разі, коли вірш великий, записується частина, а далі діти вивчають вдома.

   Часто на уроках використовую пізнавальні тексти. Вони укладені таким чином,що дають змогу організувати як індивідуальну роботу,роботу в групах, так і працювати фронтально з усім класом. При цьому форми роботи можуть бути найрізноманітніші.

   Наприклад, учень читає текст мовчки, потім переказує зміст, а інші діти, не читаючи текст, намагаються відповісти на питання до нього. Якщо їм це не вдається, оповідач доповнює або змінює свою розповідь. Тут важливо знайти і процитувати слова, які містять потрібну інформацію для відповіді на питання.

  Читання, робота з книжкою - важливі засоби пізнання молодшими школярами навколишнього світу. Чим більше дитина читає, тим краще розвивається пізнавальна діяльність. Знання стають багатшими, різнобічними, повнішими.

 Формування читацьких умінь здійснюється в нерозривній єдності з мовленнєвими.

   Серед багатьох проблем початкової школи нової структури однією з найбільш складних і актуальних є формування і удосконалення навчально-пізнавального інтересу школярів до уроків мови та читання, до слова як мовної одиниці, до художніх творів та поезії, до навчальної творчості, яка є фундаментом розвитку особистості молодшого школяра в цілому.

Уроки української мови я намагаюсь будувати так, щоб дати можливість учням більше і глибше дізнатись про мову. Учнів можна зацікавити вивчення мови в тому випадку, коли їм буде цікаво на уроці. Стараюсь підбирати такий матеріал, щоб учням було цікаво. Щоб розширити пізнавальний інтерес, використовую дидактичні картки з різними граматичними завданнями:

Частина уроку української мови відводиться самостійній роботі у парах чи індивідуально. У 4 класі переважають письмові роботи. Пропоную завдання різної складності: поширити речення, вставити пропущенні частини слова і т. д.. Діти люблять працювати в парах. Даю одне завдання на двох. При цьому ті учні, в яких є певні прогалини в навчанні, мають змогу заповнити їх за допомогою кращих учнів.

   Поступово школярі вчаться помічати помилки товаришів, а з часом уникати їх і в своїх роботах. Дітям подобається працювати над пошуком і виправленням помилок.

  Часто можна почути, що уроки української мови дітям не подобаються. Зацікавити ж  вивченням мови дітей можна. У цьому допомагає етимологія. Наука про походження слів пробуджує творчу думку, фантазію, розвиває пізнавальний інтерес. Етимологічна робота зі словом надає кожному етапові уроку неповторності, яку містить у собі кожне слово. Невеличкий екскурс в історію слова дає змогу викликати інтерес до обговорюваної теми. Цю роботу я проводжу під час словникової роботи, хвилинок каліграфії. Розповідаю дітям про походження слова 3-5 хвилин. Уже в першому класі учні дізнаються "як?", "де?", "коли?" і "звідки?" з'явилось слово "олівець", "циркуль", "велосипед", "м'яч".

  При вивченні букви "И" знайомлю учнів із словом "циркуль". Діти дізнаються, що родич циркуля цирк, що цьому слову вже 2000 років. Така робота підвищує пізнавальну діяльність молодшого школяра. В учнів формується інтерес до мови, до слова.

По-справжньому прищеплювати любов до рідної мови, викликати захоплення багатством і різноманітністю її виражальних засобів, розвивати чуття любові і виховувати високу культуру мовлення неможливо, якщо не брати до уваги мовних перлин — фразеологізмів.

   Пізнавальний інтерес до фразеологічного багатства сприяє нормальному спілкуванню українською мовою, забезпечує знання та розуміння творів художньої літератури.Часто дітям даю такі завдання.

   Склади та поясни фразеологізми.

 Учням роздаю по одному конверту, у якому на окремих аркушах записані слова. Із цих слів потрібно скласти фразеологізми. Записати в зошити й пояснити лексичне значення цих фразеологізмів, а також дібрати синоніми.

   Зразки фразеологізмів

1. Ні в тин, ні в ворота (Невдало).

2. Очі на мокрому місці (Тонкосльозий).

3. Щоб рибу їсти, треба в воду лізти (Докладати зусиль).

4. Як в око вліпив (Точно сказав).

    Гра-пошук «А де ж моя пара?»

  Відшукайте потрібні слова до першої колонки, щоб утворилися фразеологізми.                                                     

Кліпати                                                               носа

задирати                                                              слід

робота                                                                шлях

життєвий                                                             очима  

вигравати                                                            кипить

гарячий                                                               час

   Уже в першому класі перевага надається пізнавальній функції навчання. Я помітила, що дітям дуже подобається повторювати вивчені напам'ять віршовані рядки. А тому стараюсь підбирати для заучування напам'ять на уроках навчання грамоти такі скоромовки, загадки, лічилочки, які можна було б використати на уроках математики замість традиційних кружечків, паличок, тваринок, супутніх картинок (суму сторін складаю – периметр здобуваю).

  - Пізнавальну діяльність розвиває розв'язання мовно-математичних вузликів. Суть полягає в тому, що завдання зачитуються і розв'язуються усно.

  - Одне яйце вариться 4 хвилини. За скільки хвилин зваряться 10 яєць?

  - П'ятеро хлопчиків ішли зі школи, а назустріч їм троє дівчаток. Скільки дітей ішло до школи?

  - Віз, запряжений трійкою коней, проїхав за годину 27 кілометрів. Скільки кілометрів пробіг кожен кінь?

   Одним із найголовніших завдань початкового навчання рідної мови є збагачення словника учнів. Успішне його виконання має велике значення для розвитку мовлення і мислення дітей молодшого шкільного віку. Розширення лексичного запасу учнів є необхідною умовою засвоєння не лише мови, а й інших предметів.

Особливо багато цікавих ігор ми маємо використовувати на уроках математики. Відомо, що багато дітей відчувають труднощі при засвоєнні математичних знань у школі. Причин цьому багато. Одна з них, можливо найбільш серйозна, це те, що діти втрачають інтерес до самого предмету – математики. Тому на уроках використовую багато роздаткового матеріалу.

Пізнавальну активність, мислення, увагу, зосередженість розвиває розв’язання мовно-математичних вузликів. Суть полягає в тому, що завдання зачитуються і розв’язуються усно.

Одне яйце вариться 4 хвилини. За скільки хвилин зваряться 10 яєць?

Віз, запряжений трійкою коней, проїхав за годину 27 кілометрів. Скільки кілометрів пробіг кожен кінь?

 Брат з’їв 6 цукерок, сестра – на 3 цукерки більше. Скільки цукерок з’їла бабуся?

 5 хлопчиків ішли зі школи, а назустріч їм 3 дівчинки. Скільки дітей ішло до школи?

 Тато старший від сина на 25 років. На скільки років він буде старший від сина через 8 років?

 На лавці сиділи 3 хлопці. Посередині не Петрик, скраю не Андрійко. Де сидить Дмитрик? Хто був з книгою?

(Аналіз результатів. Дитина з високим рівнем мислення має розв’язати не менше 6 задач, з достатнім – 3-4, з середнім – 2-3, а з низьким – 1-0).

 Щоб розвивати у дітей логічне мислення на уроках математики використовуються такі вправи як «Цікаві квадрати», «Математичні ребуси», «Десантники», «Влучні стрілки», та інші. Цим ми зробимо для дітей захоплюючим і значимим процес руху в навчальному змісті.

  На уроках у 1 класі використовую багато різноманітного лічильного матеріалу.

На уроках природознавства потрібно  дбати  про розвиток розумових сил учня, слід викликати у них потребу міркувати, робити висновки узагальнення. Найперші «помічники» у цьому для вчителя – добре сформульовані, продумані пізнавальні завдання, спрямовані на розширення і збагачення уявлень, понять дітей про живу і неживу природу, ознайомлення із суспільним життям, працею дорослих. Цьому допоможуть пошукові завдання, дидактичні і сюжетно – рольові ігри. Розвитку пізнавальних інтересів на уроках сприяють захопленість викладанням, досліди, незвичайна форма подачі матеріалу, що викликає здивування в учнів, емоційність мови вчителя, дидактичні ігри, ігрові ситуації, цікавинки, завдання з логічним навантаженням, завдання проблемно-пошукового характеру, нестандартні завдання (завдання на складання казок, віршів, вправ і задач).                                           До кожного розділу підручників природознавства підбираю перфокарти.

Зміст навчального матеріалу, що засвоюється молодшими школярами, володіє великими  можливостями для розвитку пізнавального інтересу. Для пояснення окремих явищ потрібно вчити дітей звертатися до науково – популярної літератури. Потрібна вона і для того, щоб дібрати цікаві й потрібні відомості про життя рослин, тварин та неживу природу.

Розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів сприяє використання дослідів і спостережень, наочності, ігрових ситуацій на уроках.

За допомогою наочності активізуються увага, сприймання, пам’ять, мислення; вона стимулює живе, зацікавлене спілкування дітей з приводу побаченого й почутого, викликає асоціативні зв’язки, розширює і уточнює поверхові і неповні уявлення дітей про рослинний світ. Наочність на уроках природознавства може бути натуральною (об’єкти природи і препаровані) і зображувальною (таблиці, схеми, муляжі, кінофільми). Під час застосування наочних методів джерелом інформації стають досліди, живі об’єкти, кінофільми, таблиці. Отже, основним джерелом знань є спостереження, а не слово, але слово залишається провідним в усьому навчальному процесі. Мета застосування наочних методів — збуджувати й розвивати активність сприйняття і мислення учнів.

  При використанні ігор необхідно:

правильно і чітко сформулювати мету і завдання гри;

зміст гри має відповідати змісту завдання;

гра має бути посильною для всіх учнів, охоплювати всіх учасників; чітке формулювання правил; після гри потрібно зробити висновки.

Крім ігор, можна провести на лоні природи конкурси:

- «Чий букет кращий?» (оформлення і назва);

- «Хто знає птахів?» (окремі діти пробують імітувати голоси птахів, а інші називають їх);

- «Наші загадки» (діти самостійно складають загадки про явища природи, пори року, лісових птахів, квіти, овочі, фрукти, тварин).

В іграх вправах молодші школярі розв’язують ребуси, складають загадки. Усе це не тільки пожвавлює навчальний процес, а й запобігає втомі.

Використання ребусів, кросвордів, чайнвордів, шарад, анаграм – важливий засіб розвитку інтересу молодших школярів. Вони викликають позитивні емоції учнів, підвищений інтерес до виучуваного, є цікавими формами перевірки засвоєння фактичного матеріалу. Гра зі словами є помічником класоводів, оскільки вона збагачує словниковий запас дітей, активізує мислення, тренує пам’ять, розвиває загальну ерудицію, розширює обсяг знань, допомагає в інтелектуальному спілкуванні, є надійним засобом психологічного розвантаження розумової праці школярів.

Значне місце серед засобів, що сприяють активізації пізнавальної діяльності молодших школярів належить загадкам. Загадка містить у собі великі можливості для розвитку уваги, кмітливості, уяви, асоціативного мислення, формування уміння виділяти й уподібнювати істотні ознаки об’єктів, стимулює допитливість.. Наприклад:

Дихають, ростуть, а ходити не можуть.

(Рослини.)

Узимку голі мерзнуть в полі.

А весною, диваки, одягають кожушки.

(Дерева.)

Висить – зеленіє, лежить – жовтіє, впаде – чорніє.

(Листя.)

Червоне личко, зелена стрічка.

(Помідори.)

Молодші школярі чутливі й емоційні слухачі. Їм до вподоби поетичні рядки, віршовані примовки, влучні і виразні прислів’я, та приказки:

- «Проліски – очі березня»;

- «Осінь іде - дощі за собою веде».

На увагу заслуговують також міфи, легенди як жанр народної творчості. Доцільно ознайомити молодших школярів з різноманітними історіями з життя рослин, використовуючи народні легенди та повір’я.

З поданих слів спочатку випишіть назви овочів, потім фруктів (огірок, гарбуз, вишня, лимон, морква, апельсин, буряк, помідор, яблуко, мандарин, салат, картопля, черешня).

 Випишіть спочатку назви перелітних птахів, потім осілих (журавель, синичка, сойка, ластівка, горобець, ворона, дятел, шпак, лелека, сорока).

 Активна пізнавальна діяльність уроці, розвиток пізнавальних інтересів неможливі, якщо вчитель працює з класом, не враховуючи індивідуальні особливості учнів. Діти різні, рівень підготовленості до навчання — також. Тому необхідна диференціація. В. О. Сухомлинський зазначав, що до кожного школяра треба мати підхід, давати йому посильне завдання. Лише за цієї умови можливий розвиток пізнавальних інтересів.

   Молодші школярі дуже захоплюються різними загадками, таємницями. І цей природний потяг можна з успіхом використати в навчальній роботі, запропонувавши, скажімо, розгадування нескладних ребусів. Але спочатку дітям треба пояснити, що це – своєрідні загадки, в яких за малюнками, різними знаками та символами приховано слово.

Для підтриманння пізнавальної активності дітей зібрано багато ігрового матеріалу з різних розділів програм, доступного і цікавого для першокласників та учнів 2-4 класів.

   Діти 6-7 років радісно ідуть першого вересня в перший клас. Це пояснюється тим, що від природи вони допитливі, намагаються відкорити таємниці навколишнього світу. Та вже наступного дня на обличчях багатьох з них можна прочитати розчарування. З часом це розчарування охоплює все більше число дітей. Втрата цікавості до навчання веде до серйозних наслідків: зростає кількість невстигаючих, а сам предмет здається для учнів недоступним.

Навчаючи маленьких дітей в процесі гри ми намагаємось, щоб радість від гри поступово перейшла в радість навчання.

Щоб зробити процес навчання і надалі привабливим для дітей, потрібно підтримувати інтерес до знань та бадьорий настрій завдяки ігровим формам занять.

Гра – природний стан для дитини (навіть дуже великої, тільки вона це приховує). То ж доцільно проводити ігри на уроках читання, математики,української мови, природознавства та інших, не тільки в початковій школі, а й в старших класах.

Практичний досвід переконує нас у недостатній ефективності традиційного уроку, тому доцільно використовувати нові форми і методи навчання.

Одним із можливих варіантів розв’язання проблеми, може бути застосування нестандартних форм проведення уроків.

Нестандартний урок – таку назву отримало явище, що виникло як своєрідна реакція масової педагогічної практики 70-х років ХХ сторіччя на втрату учнями інтересу до навчання.

Так уже склалося, що в нашій сучасній дидактиці, немов у гербарії, - засушується чи затискується в догматичних закрутках будь-яка жива ідея. Та все ж з’являються нетрадиційні уроки, що всупереч догмам перетворюють навчальний процес на чудовий квітник, у якому панує цілковита гармонія. А коли до того ж вдало і творчо скористатися принципами народної педагогіки, отією віковічною мудрістю минулих поколінь, що зберегла для нас неминущі загальнолюдські цінності, то й результати будуть значно кращими, а саме навчання перетвориться на бажану справу для кожного учня.

Нетрадиційні види роботи для початкової школи необхідні, важливі. Корисно проводити уроки – діалоги, ігри диспути, КВК, конкурси, аукціони, конференції, уроки – дискусії, віршовані(римовані)уроки, інтегровані уроки, уроки – дослідження, уроки – змагання, уроки – мандрівки, уроки – казки та інші. Для таких уроків характерною є інформаційно – пізнавальна система навчання – оволодіння готовими знаннями, пошук нових, розкриття внутрішньої сутності явищ  через гру, лекцію, диспут.

Нестандартні форми уроку максимально стимулюють пізнавальну самостійність, творчу активність та ініціативу школярів. Навчання спрямоване на розвиток, підвищення якості знань, формування працьовитості, потрібних у житті навичок та вмінь. Такі форми роботи корисні і для середніх класів.

Зразків нетрадиційних форм уроку дуже багато. Вони цікаві і різноманітні. Цікавими і розвиваючими є інтелектуальні ігри. Вони вчать дітей бути спостережливими, уважними, розвивати мислення, бажання вчитися. Особливо характерними вони  є для уроків природознавства.         

   На перших порах, пропонуючи нестандартні завдання, класовод має вчити учнів правильно міркувати. Тут допоможуть навідні запитання, але такі, які б спрямовували                              дитячий розум здогадку. У швидкості розв’язування таких завдань велике значення має емоційна сфера дитини, розвиток її природних задатків, удосконалення здібностей.                                                           Усі види уроків можуть бути застосовані до будь-якого предмета початкової школи. Але вчитель обов’язково має враховувати особливості кожної форми уроків.

Формування у дітей пізнавальних інтересів відбувається під час діяльності. Розвивається емоційна, розумава та вольова сфера дитини, що виявляється в готовності та вмінні здобувати нові знання.

Пізнавальна діяльність учня на уроці сприяє розвитку пам’яті, мислення, уяви, сприймання. Повнота і чіткість сприйняття можливі лише за відповідної установки, сконцентрованої уваги й активної розумової діяльності, яка виявляється в аналізі, синтезі, порівнянні, конкретизації та інших мисленнєвих операціях, що у свою чергу потребує розвиток пам’яті.

Неможливо досягнути належної уваги, доки учень не зосереджений, так би мовити, загальмований, доки його думка не розбуджена запитанням, що потребує вирішення, та не винекне потреба в активних діях. Не буде зосередженості й тоді, коли учень не володіє потрібними знаннями для пошуку відповіді на питання, що виникло, нечітко сприйняв умову його розв’язання.

Діти часто чують від учителя: «Будьте уважні», «Слухайте уважно», «Роздивіться малюнок», «Запам’ятайте», «Подумайте» тощо. Але вони часто не розуміють того, до чого закликає учитель. Практика показує, що найпершою необхідністю під час перебування дитини у школі є її ознайомлення з такими мислительними операціями як синтез, аналіз, порівняння, узагальнення, за допомогою яких розвиваються такі пізнавальні операції як пам’ять, увага, уява.

Отож, головне наше завдання ми бачимо не у змушуванні учнів до навчання, а в розвитку в них пізнавальних інтересів і потреб, а також бажання долати труднощі навчальної роботи.